1. Словник української мови в 11 томах

цвинтар

ЦВИ́НТАР, я, ч.

1. Подвір’я і кладовище біля церкви.

Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Мирний, III, 1954, 32);

Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (Стор., І, 1957, 200);

За церковною огорожею на цвинтарі просто дверей лежав на снігу один.. Кинулись люди в ворота на цвинтар, обступили колом, аж воно Муха Іван (Головко, II, 1957, 346).

2. Місце, відведене для поховання померлих; кладовище.

Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку, обкопаний високим валом, оброслим зеленою травою (Кобр., Вибр., 1954, 154);

На цвинтарі, за селом, біля двох свіжих могил голова сільради говорив промову (Собко, Нам спокій.., 1959, 84);

На горі, що на ній здалеку виднілися хрести міського цвинтаря, з’явилися верхівці кінної поліції (Чорн., Визвол., земля, 1959, 84);

Ліворуч, зразу від курної дороги, по високому узгір’ю розсипались кам’яні надгробки тюркського цвинтаря (Донч., II, 1956, 281);

— Еге, поки гладкий схудне — худого на цвинтар понесуть (Стельмах, І, 1962, 22);

*Образно. Став цвинтарем німцям цей схил висоти… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 265);

Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил — На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил (Сим., Земне тяжіння, 1964, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвинтар — цви́нтар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. цвинтар — Я, ор. -ем. 1. Подвір’я і кладовище коло церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Літературне слововживання
  3. цвинтар — див. КЛАДОВИЩЕ; (біля церкви) церковний двір. Словник синонімів Караванського
  4. цвинтар — Спеціально відведене освячене місце для поховання померлих християн, на якому здійснюють похоронні обряди та деякі заупокійні богослужіння; кладовище Словник церковно-обрядової термінології
  5. цвинтар — див. кладовище Словник синонімів Вусика
  6. цвинтар — [цвинтар] -р'а, ор. -реим, м. (на) -р'і, р. мн. -р'іy, д. -р'ам Орфоепічний словник української мови
  7. цвинтар — ЦВИ́НТАР, я, ч. 1. Подвір'я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Словник української мови у 20 томах
  8. цвинтар — -я, ч. 1》 Подвір'я і кладовище біля церкви. 2》 Місце, відведене для поховання померлих; кладовище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. цвинтар — КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал. Словник синонімів української мови
  10. цвинтар — Цви́нтар, -ря, -реві, на -рі; -тарі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)