цвинтар

КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал. (місце, де колись ховали померлих); МОГИ́ЛЬНИК (стародавнє поховання); НЕКРО́ПОЛЬ (у країнах Стародавнього Сходу та античного світу; поховання славетних людей). Колись наше кладовище було за селом, але з часом мертві, як і живі, поширили свої володіння, й тепер кладовище опинилось мало не в самому селі (О. Довженко); Це було звичайне кладовисько. Поміж юрбами дерев'яних хрестів, подекуди перев'язаних білими рушниками, здіймалися гордовиті кам'яні пам'ятники (В. Земляк); Вона умерла; під осінь журливу На гробовище однесли її (М. Костомаров); Краще було на проводах, коли все село збиралося на гробки поминати родичів (Ю. Яновський); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Стороженко); Цвинтар розкинувся на високому пагорбі (А. Дімаров); В могильниках знайдено посуд, бойові молоти, мідні прикраси (з журналу); Капітан Шепіт лежав на високих марах з чорного дерева у самому центрі величезного некрополя серед пахощів лаврів і олеандрів (П. Загребельний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

цвинтар — цви́нтар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
цвинтар — Я, ор. -ем. 1. Подвір’я і кладовище коло церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Літературне слововживання
цвинтар — див. КЛАДОВИЩЕ; (біля церкви) церковний двір. Словник синонімів Караванського
цвинтар — Спеціально відведене освячене місце для поховання померлих християн, на якому здійснюють похоронні обряди та деякі заупокійні богослужіння; кладовище Словник церковно-обрядової термінології
цвинтар — див. кладовище Словник синонімів Вусика
цвинтар — [цвинтар] -р'а, ор. -реим, м. (на) -р'і, р. мн. -р'іy, д. -р'ам Орфоепічний словник української мови
цвинтар — ЦВИ́НТАР, я, ч. 1. Подвір'я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Словник української мови у 20 томах
цвинтар — -я, ч. 1》 Подвір'я і кладовище біля церкви. 2》 Місце, відведене для поховання померлих; кладовище. Великий тлумачний словник сучасної мови
цвинтар — Цви́нтар, -ря, -реві, на -рі; -тарі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цвинтар — ЦВИ́НТАР, я, ч. 1. Подвір’я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Мирний, III, 1954, 32); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви... Словник української мови в 11 томах