цвяхований
ЦВЯХО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до цвяхува́ти.
* Образно. Ніч. Небо, густо цвяховане зорями, спускалося над морем (із журн.).
2. у знач. прикм. Оббитий цвяшками.
– Так між тими двома домами двірок стоїть, перед вікнами городчик; нова брама в подвір'я, цвяхована (А. Свидницький);
Із прийому постоли вернули – Для походів шкіра затонка. В чоботи цвяховані узули, Щоб відразу втямили гуцули, Де тепер втинать їм тропака (П. Воронько);
// Прикрашений, оздоблений бляшками.
Мусив [вояка] На полицю класти і цвяхований жупан свій, Шаблю й спис товстючий (Я. Щоголів);
– Пане мій Богдане, треба дати Братові твому коня та зброю І сідло цвяховане турецьке (Л. Первомайський);
* Образно. Нове життя і силу ще таїть Оця гора, зелена і дрімлива, Ця золотом цвяхована блакить (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)