цвірінькнути
ЦВІРІ́НЬКНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до цвірі́нькати.
Тихо в хаті; під кутком Раз цвіркун цвірінькнув (Л. Боровиковський);
Хоч який блазень і цвірінькне проти його, дак і рот загородять (Сл. Б. Грінченка);
Кругом так тихо. Між жовтим листом хіба де навіжений горобець цвірінькне (Панас Мирний);
Запала тиша, наче не було поблизу живої душі. Тільки за вікном цвірінькнула пташка і злякано ударилась об шибку (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)