цвіточок

ЦВІТО́ЧОК, чка, ч.

Зменш.-пестл. до цвіто́к.

Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки... Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (з народної пісні);

Підносить [рожа] високо тужні, бліді цвіточки й дивиться далеко, поза ясне сонце й синю блакить (Н. Кобринська);

По обидва боки шляху без кінця і краю колосилися пшениці, оздоблені синіми волошками, рожевими цвіточками березки і білою кашкою (П. Панч);

[Ярчук:] Ну, я ще нічого не встиг. Це тільки цвіточки. [Наталя:] А ягідки – попереду? (І. Микитенко);

* Образно. Що, мій цвіточок? Паця лякала? Ось ми їй покажемо. Ну-ну-ну, погана паця. Ти нащо лякала нашого Тарасика? (С. Васильченко);

* У порівн. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, .. а губоньки як цвіточки розцвітають (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. цвіточок — цвіто́чок іменник чоловічого роду квіточка  Орфографічний словник української мови
2. цвіточок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до цвіток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. цвіточок — ЦВІТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до цвіто́к. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки… Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (Нар. лірика, 1956, 241); Підносить [рожа] високо тужні, бліді цвіточки й дивиться далеко, поза ясне сонце й синю блакить (Кобр.  Словник української мови в 11 томах
4. цвіточок — Цвіто́чок, -чка м. ум. отъ цвіто́к.  Словник української мови Грінченка