цвіточок

ЦВІТО́ЧОК, чка, ч.

Зменш.-пестл. до цвіто́к.

Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки... Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (з народної пісні);

Підносить [рожа] високо тужні, бліді цвіточки й дивиться далеко, поза ясне сонце й синю блакить (Н. Кобринська);

По обидва боки шляху без кінця і краю колосилися пшениці, оздоблені синіми волошками, рожевими цвіточками березки і білою кашкою (П. Панч);

[Ярчук:] Ну, я ще нічого не встиг. Це тільки цвіточки. [Наталя:] А ягідки – попереду? (І. Микитенко);

* Образно. Що, мій цвіточок? Паця лякала? Ось ми їй покажемо. Ну-ну-ну, погана паця. Ти нащо лякала нашого Тарасика? (С. Васильченко);

* У порівн. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, .. а губоньки як цвіточки розцвітають (Г. Квітка-Основ'яненко).