1. Словник української мови у 20 томах

цвітучий

ЦВІТУ́ЧИЙ, а, е, розм.

Укритий цвітом.

Панські оченята зразу забігали по цвітучому садочку різних квіток, що виглядали з-за чорнявих дівочих голів... (Панас Мирний);

Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (М. Коцюбинський);

Пахнуть порохом зірок цвітучі грона (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвітучий — цвіту́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. цвітучий — Квітистий, квітчастий, квітучий Словник чужослів Павло Штепа
  3. цвітучий — -а, -е, розм. Укритий цвітом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цвітучий — ЦВІТУ́ЧИЙ, а, е, розм. Укритий цвітом. Панські оченята зразу забігали по цвітучому садочку різних квіток, що виглядали з-за чорнявих дівочих голів… (Мирний, І, 1949, 195); Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (Коцюб. Словник української мови в 11 томах