1. Словник української мови в 11 томах

цвітучий

ЦВІТУ́ЧИЙ, а, е, розм. Укритий цвітом.

Панські оченята зразу забігали по цвітучому садочку різних квіток, що виглядали з-за чорнявих дівочих голів… (Мирний, І, 1949, 195);

Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (Коцюб., II, 1955, 418);

Пахнуть порохом зірок цвітучі грона (Мал., Чотири літа, 1946, 92).

♦ Цвіту́че обли́ччя (лице́)— обличчя здорової вродливої жінки, дівчини.

Її лице, недавно ще свіже та цвітуче, протягла і зіссала тяжка недуга (Фр., І, 1955, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвітучий — цвіту́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. цвітучий — Квітистий, квітчастий, квітучий Словник чужослів Павло Штепа
  3. цвітучий — ЦВІТУ́ЧИЙ, а, е, розм. Укритий цвітом. Панські оченята зразу забігали по цвітучому садочку різних квіток, що виглядали з-за чорнявих дівочих голів... (Панас Мирний); Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (М. Коцюбинський); Пахнуть порохом зірок цвітучі грона (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах
  4. цвітучий — -а, -е, розм. Укритий цвітом. Великий тлумачний словник сучасної мови