цвітучий

ЦВІТУ́ЧИЙ, а, е, розм.

Укритий цвітом.

Панські оченята зразу забігали по цвітучому садочку різних квіток, що виглядали з-за чорнявих дівочих голів... (Панас Мирний);

Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (М. Коцюбинський);

Пахнуть порохом зірок цвітучі грона (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. цвітучий — цвіту́чий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. цвітучий — Квітистий, квітчастий, квітучий  Словник чужослів Павло Штепа
3. цвітучий — -а, -е, розм. Укритий цвітом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цвітучий — ЦВІТУ́ЧИЙ, а, е, розм. Укритий цвітом. Панські оченята зразу забігали по цвітучому садочку різних квіток, що виглядали з-за чорнявих дівочих голів… (Мирний, І, 1949, 195); Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах