цвіть
ЦВІТЬ, і, ж., поет.
Те саме, що цвіт¹ 1.
Там, де були воронки, ями, – буяє зелень, квітне цвіть... (П. Тичина);
Сонце світить, луг дзвенить, Щось лепече річка, Пташка висне, всяка цвіть Розтуляє вічка (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)