цебеніти

ЦЕБЕНІ́ТИ, ни́ть, недок., розм.

Бити сильним струменем, сильно юшити, литися (перев. про кров з рани).

– Кресь – він мене раз по щоці, кресь! – удруге .. До лиця – а з його юшка так і цебенить (С. Васильченко);

Кров цебеніла йому з носа, а він розмазував її по виду, на грудях і все кричав (Г. Косинка);

Людська кров цебеніла скрізь на тучну й без крові землю (О. Ільченко);

Дощ і зовсім затих, тільки парувала під ногами мокра земля та в ринвах ще щось пухирилося й цебеніло (Ю. Збанацький);

Не турбуйся про мене – я знаю, Що чека мене в буряну мить, Там, де хвиля осіння Дунаю, В берегах, мов руда, цебенить... (Л. Первомайський);

І хоч на подвір'ї гуляє вітер, а піт з мене так і цебенить (В. Логвиненко);

* Образно. Після чарки слова Стадницького завжди цебенять то лихою красномовністю, то жагучою злобою (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. цебеніти — цебені́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. цебеніти — див. лити  Словник синонімів Вусика
3. цебеніти — -нить, недок., розм. Бити сильним струменем, з силою виливатися, литися (перев. про кров із рани).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цебеніти — ЛИ́ТИСЯ (про будь-яку рідину), ЛЛЯ́ТИСЯ рідше, ТЕКТИ́, ЛИ́ТИ, БІ́ГТИ, ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ТОЧИ́ТИСЯ, РИ́НУТИ підсил., ЦІДИ́ТИ підсил., ЮШИ́ТИ підсил., СИ́ПАТИСЯ розм., ХЛЮЩА́ТИ розм., ЦІ́ВКОЮ БИ́ТИ підсил. розм., ТОКУВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. цебеніти — ЦЕБЕНІ́ТИ, ни́ть, недок., розм. Бити сильним струменем, з силою виливатися, литися (перев. про кров з рани). — Кресь — він мене раз по щоці, кресь! — удруге.. До лиця — а з його юшка так і цебенить (Вас.  Словник української мови в 11 томах