цегляний
ЦЕГЛЯНИ́Й, а́, е́.
1. Зробл. з цегли.
На цегляній долівці лежали кружки від кадоба та купа мокрої мерви (М. Коцюбинський);
Дрогобич здалека бовваніє в садах, підіймаючись цегляними димарями нафтоперегінних заводів (В. Кучер);
// Який утворився внаслідок руйнування цегли.
Пом'ятий, змучений, весь покритий червоним цегляним пилом, у червоному жупані, з тремтячими червоними руками, він був, здавалося, у відчаї (О. Довженко);
Запах цегляного пороху і недавнього бою ще стояв у кімнаті (І. Багмут).
2. Який нагадує цеглу (про колір); жовто-червоний.
Голова колгоспу дуже сподобався Марині з перших хвилин зустрічі. Обличчя в нього цегляного кольору від засмаги, рухи спокійні й повільні (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)