цементація

ЦЕМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец.

1. Закріплення ґрунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину.

Цементація свердловин.

2. Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості.

Цементація – це навуглецювання стальних виробів для підвищення твердості їх поверхневого шару (з навч. літ.).

3. Скріплення складових частин гірської породи розчиненими мінеральними речовинами.

Анаморфізм, або цементація гірських порід, -процес конструктивної їх зміни. Проходить він в умовах незначних глибин і звичайно нижче рівня ґрунтових вод (з наук. літ.).

4. Осадження з розчинів більш електропозитивних металів (золота, міді тощо) менш електропозитивними (напр., цинком).

Значення в інших словниках

1. цементація — цемента́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. цементація — -ї, ж., спец. 1》 Закріплення ґрунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин. 2》 Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. цементація — цемента́ція, цементува́ння 1. Скріплення або покривання цементом. 2. Насичення вуглецем поверхневого шару сталевих виробів, щоб підвищити їхні механічні властивості.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. цементація — ЦЕМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Закріплення грунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин. 2. Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості.  Словник української мови в 11 томах