цементація
ЦЕМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец.
1. Закріплення ґрунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину.
Цементація свердловин.
2. Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості.
Цементація – це навуглецювання стальних виробів для підвищення твердості їх поверхневого шару (з навч. літ.).
3. Скріплення складових частин гірської породи розчиненими мінеральними речовинами.
Анаморфізм, або цементація гірських порід, -процес конструктивної їх зміни. Проходить він в умовах незначних глибин і звичайно нижче рівня ґрунтових вод (з наук. літ.).
4. Осадження з розчинів більш електропозитивних металів (золота, міді тощо) менш електропозитивними (напр., цинком).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цементація — цемента́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цементація — -ї, ж., спец. 1》 Закріплення ґрунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин. 2》 Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цементація — цемента́ція, цементува́ння 1. Скріплення або покривання цементом. 2. Насичення вуглецем поверхневого шару сталевих виробів, щоб підвищити їхні механічні властивості. Словник іншомовних слів Мельничука
- цементація — ЦЕМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Закріплення грунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин. 2. Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості. Словник української мови в 11 томах