цементація
ЦЕМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец.
1. Закріплення грунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину.
Цементація свердловин.
2. Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості.
Цементація — це навуглецювання стальних виробів для підвищення твердості їх поверхневого шару (Слюс. справа, 1957, 52).
3. Скріплення складових частин гірської породи розчиненими мінеральними речовинами.
Анаморфізм, або цементація гірських порід, —процес конструктивної їх зміни. Проходить він в умовах незначних глибин і звичайно нижче рівня грунтових вод (Курс заг. геол., 1947, 243).
4. Осадження з розчинів більш електропозитивних металів (золота, міді тощо) менш електропозитивними (напр., цинком).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цементація — цемента́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цементація — ЦЕМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Закріплення ґрунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин. 2. Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості. Словник української мови у 20 томах
- цементація — -ї, ж., спец. 1》 Закріплення ґрунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин. 2》 Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цементація — цемента́ція, цементува́ння 1. Скріплення або покривання цементом. 2. Насичення вуглецем поверхневого шару сталевих виробів, щоб підвищити їхні механічні властивості. Словник іншомовних слів Мельничука