цементація
цемента́ція, цементува́ння
1. Скріплення або покривання цементом.
2. Насичення вуглецем поверхневого шару сталевих виробів, щоб підвищити їхні механічні властивості.
3. Осадження з розчинів більш електропозитивних металів (золота, міді тощо) менш електропозитивними (напр., цинком).
4. Скріплення складових частин гірської породи розчиненими мінеральними речовинами.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цементація — цемента́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цементація — ЦЕМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Закріплення ґрунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин. 2. Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості. Словник української мови у 20 томах
- цементація — -ї, ж., спец. 1》 Закріплення ґрунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин. 2》 Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цементація — ЦЕМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Закріплення грунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин. 2. Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості. Словник української мови в 11 томах