цементація

цемента́ція, цементува́ння

1. Скріплення або покривання цементом.

2. Насичення вуглецем поверхневого шару сталевих виробів, щоб підвищити їхні механічні властивості.

3. Осадження з розчинів більш електропозитивних металів (золота, міді тощо) менш електропозитивними (напр., цинком).

4. Скріплення складових частин гірської породи розчиненими мінеральними речовинами.

Значення в інших словниках

1. цементація — цемента́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. цементація — ЦЕМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Закріплення ґрунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин. 2. Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості.  Словник української мови у 20 томах
3. цементація — -ї, ж., спец. 1》 Закріплення ґрунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин. 2》 Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цементація — ЦЕМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Закріплення грунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин. 2. Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості.  Словник української мови в 11 томах