цензурний
ЦЕНЗУ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до цензу́ра 2, 3.
Я, мабуть, з недавнього часу став любимчиком цензурних комітетів, усе з-за кордону доходить до мене вільно (М. Коцюбинський);
Цензурна історія творів І. Нечуя-Левицького настільки повчальна і різноманітна, що вона могла б стати предметом самостійного дослідження (з наук. літ.).
2. Який відповідає вимогам цензури (у 2 знач.).
На мій погляд вона [казка] зовсім цензурна і тут, у нас, її пропустять (Панас Мирний);
Звісно, матеріал для альманаху теж мусить бути цензурний (М. Коцюбинський);
// Пристойний; протилежне нецензурний.
Словник української мови (СУМ-20)