1. Словник української мови у 20 томах

цензурний

ЦЕНЗУ́РНИЙ, а, е.

1. Прикм. до цензу́ра 2, 3.

Я, мабуть, з недавнього часу став любимчиком цензурних комітетів, усе з-за кордону доходить до мене вільно (М. Коцюбинський);

Цензурна історія творів І. Нечуя-Левицького настільки повчальна і різноманітна, що вона могла б стати предметом самостійного дослідження (з наук. літ.).

2. Який відповідає вимогам цензури (у 2 знач.).

На мій погляд вона [казка] зовсім цензурна і тут, у нас, її пропустять (Панас Мирний);

Звісно, матеріал для альманаху теж мусить бути цензурний (М. Коцюбинський);

// Пристойний; протилежне нецензурний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цензурний — [цеинзурнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  2. цензурний — цензу́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. цензурний — -а, -е. 1》 Прикм. до цензура 2), 3). Цензурні рогатки — перешкоди, що їх чинить цензура (у 2, 3 знач.) публікації творів, постановці п'єс на сцені і т. ін. 2》 Який відповідає вимогам цензури (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цензурний — Цензу́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. цензурний — ЦЕНЗУ́РНИЙ, а, е. 1. Прикм. до цензу́ра 2, 3. Я, мабуть, з недавнього часу став любимчиком цензурних комітетів, усе з-за кордону доходить до мене вільно (Коцюб., III, 1956, 289); Цензурна історія творів І. Словник української мови в 11 томах