центратор

ЦЕНТРА́ТОР, а, ч.

Пристрій для центрування труб, валів і т. ін. у разі їх з'єднання.

Реалізація перелічених способів потребує використання спеціальних опорно-центруючих [опорно-центрівних] елементів (ОЦЕ): стабілізаторів, центраторів, калібраторів і т. ін. (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. центратор — центра́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. центратор — -а, ч. Пристосування для центрування труб, валів і т. ін. при їх з'єднанні.  Великий тлумачний словник сучасної мови