центратор

центра́тор

-а, ч.

Пристосування для центрування труб, валів і т. ін. при їх з'єднанні.

Значення в інших словниках

1. центратор — центра́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. центратор — ЦЕНТРА́ТОР, а, ч. Пристрій для центрування труб, валів і т. ін. у разі їх з'єднання. Реалізація перелічених способів потребує використання спеціальних опорно-центруючих [опорно-центрівних] елементів (ОЦЕ): стабілізаторів, центраторів, калібраторів і т. ін. (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах