центрований
ЦЕНТРО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до центрува́ти.
2. у знач. прикм. Центри якого встановлені на одну спільну вісь; якому надано потрібного положення.
У найбільш удосконалених мікроскопах предметний столик обертовий, тобто може повертатись по колу, та центрований, що може переміщатись у двох взаємно перпендикулярних напрямках (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)