Словник української мови у 20 томах

церквиця

ЦЕРКВИ́ЦЯ, і, ж.

Зменш.-пестл. до це́рква 2.

За деревами виткнулася земною банею маленька церквиця (М. Слабошпицький);

І весь цей величезний двір був огороджений воринням з високими дубовими воротами і церквицею над ними (Р. Іваничук).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. церквиця — церкви́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. церквиця — -і, ж. Зменш.-пестл. до церква 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови