циб —
ЦИБ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. циба́ти і цибну́ти.
Словник української мови в 11 томах
циб —
Ци́б, -ба м. При завязываніи у женщинъ головы пере́міткою, рантухом — концы этого покрывала, завязанные въ петлю. Гол. Од. 27. Шух. І. 160. --------------- Циб! меж., выражающее широкое шаганіе или перешагиваніе черезъ что либо.
Словник української мови Грінченка