цивільний
ЦИВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями.
Суд розглядає різні цивільні позови і відновлює торжество закону, усуває порушення закону, захищає законні права громадян (з наук.-попул. літ.);
Розвиток законодавства означає розвиток і вдосконалення таких галузей законодавства, як державне, цивільне, кримінальне тощо (з наук. літ.).
2. Який не належить до війська, не стосується військових справ; невійськовий.
Більше двадцяти видів робіт виконує цивільна авіація у сільському господарстві (з наук.-попул. літ.);
Він бачив, як цивільні люди самовіддано й організовано допомагали бійцям (Д. Ткач);
Петро Степанович формально став цивільним співробітником військової газети, а по суті – ще ближче зійшовся з військовими (В. Кучер);
[Сергій:] Ми усі любимо після бою про цивільне життя говорити (О. Корнійчук);
– Всі ці питання, Хаєцький, будуть розв'язані органами нової цивільної влади. Я певен, що тут обійдеться без вашого втручання (О. Гончар);
До фронту він був студентом інституту цивільних інженерів (Ю. Смолич);
// у знач. ім. циві́льне, ного, с. Невійськовий одяг.
Представники влади, троє в цивільному і один жандарм, намагалися заговорити до Павла, але він не розумів ні французької, ні англійської, а тим більше турецької мови (В. Кучер);
В навстіж відчинених дверях молодих зустрів генерал-лейтенант Григорій Григорович Глазунов. Він був в цивільному, що робило його схожим на вченого (О. Довженко);
// у знач. ім. циві́льний, ного, ч. Особа, що не належить до війська.
На косогорі між густими деревами вже сиділи купками цивільні. Це були робітники з ближчої шахти й селяни (П. Панч).
3. Нецерковний, недуховний; світський.
– А наші конфесійні закони! Наші цивільні шлюби!.. Панове, се справа дуже важна! (І. Франко);
Для боротьби з католицькою церквою, яка підтримувала контрреволюцію, Конвент закрив церкви і ввів цивільні обряди – хрестини, весілля, похорон (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)