1. Словник української мови у 20 томах

цивільний

ЦИВІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями.

Суд розглядає різні цивільні позови і відновлює торжество закону, усуває порушення закону, захищає законні права громадян (з наук.-попул. літ.);

Розвиток законодавства означає розвиток і вдосконалення таких галузей законодавства, як державне, цивільне, кримінальне тощо (з наук. літ.).

2. Який не належить до війська, не стосується військових справ; невійськовий.

Більше двадцяти видів робіт виконує цивільна авіація у сільському господарстві (з наук.-попул. літ.);

Він бачив, як цивільні люди самовіддано й організовано допомагали бійцям (Д. Ткач);

Петро Степанович формально став цивільним співробітником військової газети, а по суті – ще ближче зійшовся з військовими (В. Кучер);

[Сергій:] Ми усі любимо після бою про цивільне життя говорити (О. Корнійчук);

– Всі ці питання, Хаєцький, будуть розв'язані органами нової цивільної влади. Я певен, що тут обійдеться без вашого втручання (О. Гончар);

До фронту він був студентом інституту цивільних інженерів (Ю. Смолич);

// у знач. ім. циві́льне, ного, с. Невійськовий одяг.

Представники влади, троє в цивільному і один жандарм, намагалися заговорити до Павла, але він не розумів ні французької, ні англійської, а тим більше турецької мови (В. Кучер);

В навстіж відчинених дверях молодих зустрів генерал-лейтенант Григорій Григорович Глазунов. Він був в цивільному, що робило його схожим на вченого (О. Довженко);

// у знач. ім. циві́льний, ного, ч. Особа, що не належить до війська.

На косогорі між густими деревами вже сиділи купками цивільні. Це були робітники з ближчої шахти й селяни (П. Панч).

3. Нецерковний, недуховний; світський.

– А наші конфесійні закони! Наші цивільні шлюби!.. Панове, се справа дуже важна! (І. Франко);

Для боротьби з католицькою церквою, яка підтримувала контрреволюцію, Конвент закрив церкви і ввів цивільні обряди – хрестини, весілля, похорон (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цивільний — (який не належить до військових) невійськовий, штатський, (який належить мирному населенню) мирний. Словник синонімів Полюги
  2. цивільний — 1. Який стосується правових відносин. Вж. зі сл.: кодекс, позов, законодавство, право, правовідносини. 2. Невійськовий. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  3. цивільний — (шлюб) не церковний, не духовний, світський, громадянський; (одяг) не військовий; (хто) ф. шпак. Словник синонімів Караванського
  4. цивільний — [циев’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. цивільний — рос. гражданский штатський, невійськовий. Eкономічна енциклопедія
  6. цивільний — циві́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  7. цивільний — А, -е. 1. хіп. Той, що не належить до хіпі. 2. Традиційний, класичний. 3. Пристойний, офіційний. В цивільному житті я ходжу з отакими от вухами (Молоко). Але ніяк не могла придумати цивільної версії їх дурнуватих таємних імен (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
  8. цивільний — (-а, -е) мол. Загальноприйнятий; який не стосується хіп-системи або інших неформальних молодіжних об'єднань. БСРЖ, 661. // Пристойний, гарний. Мама зв'язала мені цивільний светр. ПСУМС, 77. Словник жарґонної лексики української мови
  9. цивільний — -а, -е. 1》 Який стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями. Цивільне право. Цивільне право — галузь права, норми якої регулюють майнові відносини та пов'язані з ними особисті немайнові стосунки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. цивільний — циві́льний (лат. civilis) штатський, невійськовий. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. цивільний — ЦИВІ́ЛЬНИЙ (який не належить до війська, не стосується військових справ), НЕВІЙСЬКО́ВИ́Й, ШТА́ТСЬКИЙ, ГРОМАДЯ́НСЬКИЙ, СТА́ТСЬКИЙ заст.; МИ́РНИЙ (який належить мирному населенню). Моряк уже мчав кур'єрським поїздом серед цивільних пасажирів до Одеси (В. Словник синонімів української мови
  12. цивільний — Циві́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. цивільний — ЦИВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями. Радянське цивільне законодавство покликане зміцнювати соціалістичну систему господарства і соціалістичну власність... Словник української мови в 11 томах
  14. цивільний — Цивільний, -а, -е Гражданскій, штатскій. (Салдати) багато цивільних людей постріляли. Гн. І. 74. Словник української мови Грінченка