цивільний
ЦИВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями.
Радянське цивільне законодавство покликане зміцнювати соціалістичну систему господарства і соціалістичну власність, охороняти інтереси державних, кооперативних і громадських організацій, захищати майнові права громадян, їх честь і гідність (Наука.., 1, 1964, 34);
Суд розглядає різні цивільні позови і відновлює торжество закону, усуває порушення закону, захищає законні права громадян (Рад. суд охороняє права.., 1954, 15).
▲ Циві́льне пра́во див. пра́во;
Циві́льний ко́декс — закон, який містить розташовані за певною системою основні норми правових відносин громадян тієї держави, на території якої він діє.
Цивільний і Шлюбний кодекси Аргентіни закріплюють панування чоловіка в сім’ї, позбавляють жінку права на майно, придбане за час спільного життя (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 10).
2. Який не належить до війська, не стосується військових справ; невійськовий.
Більше двадцяти видів робіт виконує цивільна авіація у сільському господарстві (Знання.., 3, 1966, 2);
Він бачив, як цивільні люди самовіддано й організовано допомагали бійцям (Ткач, Крута хвиля, 1956, 66);
Петро Степанович формально став цивільним співробітником військової газети, а по суті — ще ближче зійшовся з військовими (Кучер, Голод, 1961, 201);
[Сергій:] Ми усі любимо після бою про цивільне життя говорити (Корн., П’єси, 1947, 359);
— Всі ці питання, Хаєцький, будуть розв’язані органами нової цивільної влади. Я певен, що тут обійдеться без вашого втручання (Гончар, III, 1959, 324);
До фронту він був студентом інституту цивільних інженерів (Смолич, III, 1959, 68);
// у знач. ім. циві́льне, ного, с. Невійськовий одяг.
Представники влади, троє в цивільному і один жандарм, намагалися заговорити до Павла, але він не розумів ні французької, ні англійської, а тим більше турецької мови (Кучер, Голод, 1961, 344);
В навстіж відчинених дверях молодих зустрів генерал-лейтенант Григорій Григорович Глазунов. Він був в цивільному, що робило його схожим на вченого (Довж., І, 1958, 332);
// у знач. ім. циві́льний, ного, ч. Особа, що не належить до війська.
На косогорі між густими деревами вже сиділи купками цивільні. Це були робітники з ближчої шахти й селяни (Панч, І, 1956, 608).
За циві́льною зви́чкою див. зви́чка.
▲ Циві́льна оборо́на — система загальнодержавних оборонних заходів для захисту населення та об’єктів народного господарства від ракетно-ядерної, хімічної, бактеріологічної та інших видів сучасної зброї.
3. Нецерковний, недуховний; світський.
— А наші конфесійні закони! Наші цивільні шлюби!.. Панове, се справа дуже важна! (Фр., III, 1950, 217);
Для боротьби з католицькою церквою, яка підтримувала контрреволюцію, Конвент закрив церкви і ввів цивільні обряди — хрестини, весілля, похорон (Нова іст., 1956, 75).
Значення в інших словниках
- цивільний — (який не належить до військових) невійськовий, штатський, (який належить мирному населенню) мирний. Словник синонімів Полюги
- цивільний — 1. Який стосується правових відносин. Вж. зі сл.: кодекс, позов, законодавство, право, правовідносини. 2. Невійськовий. Вж. зі сл. Літературне слововживання
- цивільний — (шлюб) не церковний, не духовний, світський, громадянський; (одяг) не військовий; (хто) ф. шпак. Словник синонімів Караванського
- цивільний — [циев’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- цивільний — рос. гражданский штатський, невійськовий. Eкономічна енциклопедія
- цивільний — циві́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- цивільний — ЦИВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями. Суд розглядає різні цивільні позови і відновлює торжество закону, усуває порушення закону, захищає законні права громадян (з наук.-попул. Словник української мови у 20 томах
- цивільний — А, -е. 1. хіп. Той, що не належить до хіпі. 2. Традиційний, класичний. 3. Пристойний, офіційний. В цивільному житті я ходжу з отакими от вухами (Молоко). Але ніяк не могла придумати цивільної версії їх дурнуватих таємних імен (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
- цивільний — (-а, -е) мол. Загальноприйнятий; який не стосується хіп-системи або інших неформальних молодіжних об'єднань. БСРЖ, 661. // Пристойний, гарний. Мама зв'язала мені цивільний светр. ПСУМС, 77. Словник жарґонної лексики української мови
- цивільний — -а, -е. 1》 Який стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями. Цивільне право. Цивільне право — галузь права, норми якої регулюють майнові відносини та пов'язані з ними особисті немайнові стосунки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цивільний — циві́льний (лат. civilis) штатський, невійськовий. Словник іншомовних слів Мельничука
- цивільний — ЦИВІ́ЛЬНИЙ (який не належить до війська, не стосується військових справ), НЕВІЙСЬКО́ВИ́Й, ШТА́ТСЬКИЙ, ГРОМАДЯ́НСЬКИЙ, СТА́ТСЬКИЙ заст.; МИ́РНИЙ (який належить мирному населенню). Моряк уже мчав кур'єрським поїздом серед цивільних пасажирів до Одеси (В. Словник синонімів української мови
- цивільний — Циві́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цивільний — Цивільний, -а, -е Гражданскій, штатскій. (Салдати) багато цивільних людей постріляли. Гн. І. 74. Словник української мови Грінченка