цивільний
циві́льний
-а, -е.
1》 Який стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями. Цивільне право.
Цивільне право — галузь права, норми якої регулюють майнові відносини та пов'язані з ними особисті немайнові стосунки.
Цивільне процесуальне право — галузь права, що встановлює порядок розгляду та вирішення судом цивільних справ, а також порядок виконання постанов судів та деяких ін. органів.
Цивільний відповідач — у кримінальному процесі – особа, яка несе матеріальну відповідальність за збитки, завдані злочином.
Цивільний кодекс — закон, який містить розташовані за певною системою основні норми правових відносин громадян тієї держави, на території якої він діє.
Цивільний позов — вимога громадянина чи юридичної особи про відшкодування матеріальних збитків внаслідок злочину, яка заявлена в процесі з карної справи і яка розглядається спільно з кримінальною справою.
Цивільний процес — встановлений нормами цивільного процесуального права порядок розгляду та вирішення судом цивільних справ, а також порядок виконання постанов судів та деяких ін. органів.
2》 Який не належить до війська, не стосується військових справ; невійськовий.
|| у знач. ім. цивільне, -ного, с. Невійськовий одяг.
|| у знач. ім. цивільний, -ного, ч. Особа, що не належить до війська.
Цивільна оборона — система загальнодержавних оборонних заходів для захисту населення та об'єктів народного господарства від ракетно-ядерної, хімічної, бактеріологічної та інших видів сучасної зброї.
3》 Нецерковний, недуховний; світський.
Значення в інших словниках
- цивільний — (який не належить до військових) невійськовий, штатський, (який належить мирному населенню) мирний. Словник синонімів Полюги
- цивільний — 1. Який стосується правових відносин. Вж. зі сл.: кодекс, позов, законодавство, право, правовідносини. 2. Невійськовий. Вж. зі сл. Літературне слововживання
- цивільний — (шлюб) не церковний, не духовний, світський, громадянський; (одяг) не військовий; (хто) ф. шпак. Словник синонімів Караванського
- цивільний — [циев’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- цивільний — рос. гражданский штатський, невійськовий. Eкономічна енциклопедія
- цивільний — циві́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- цивільний — ЦИВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями. Суд розглядає різні цивільні позови і відновлює торжество закону, усуває порушення закону, захищає законні права громадян (з наук.-попул. Словник української мови у 20 томах
- цивільний — А, -е. 1. хіп. Той, що не належить до хіпі. 2. Традиційний, класичний. 3. Пристойний, офіційний. В цивільному житті я ходжу з отакими от вухами (Молоко). Але ніяк не могла придумати цивільної версії їх дурнуватих таємних імен (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
- цивільний — (-а, -е) мол. Загальноприйнятий; який не стосується хіп-системи або інших неформальних молодіжних об'єднань. БСРЖ, 661. // Пристойний, гарний. Мама зв'язала мені цивільний светр. ПСУМС, 77. Словник жарґонної лексики української мови
- цивільний — циві́льний (лат. civilis) штатський, невійськовий. Словник іншомовних слів Мельничука
- цивільний — ЦИВІ́ЛЬНИЙ (який не належить до війська, не стосується військових справ), НЕВІЙСЬКО́ВИ́Й, ШТА́ТСЬКИЙ, ГРОМАДЯ́НСЬКИЙ, СТА́ТСЬКИЙ заст.; МИ́РНИЙ (який належить мирному населенню). Моряк уже мчав кур'єрським поїздом серед цивільних пасажирів до Одеси (В. Словник синонімів української мови
- цивільний — Циві́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цивільний — ЦИВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями. Радянське цивільне законодавство покликане зміцнювати соціалістичну систему господарства і соціалістичну власність... Словник української мови в 11 томах
- цивільний — Цивільний, -а, -е Гражданскій, штатскій. (Салдати) багато цивільних людей постріляли. Гн. І. 74. Словник української мови Грінченка