цидулка

ЦИДУ́ЛКА, и, ж., розм.

Коротенький лист; записка.

Коли ж за кілька день знов прибігла Айше і всунула в руки сірий клаптик паперу, .. руки в нього тремтіли так, що він роздер цидулку й забув про небогу (М. Коцюбинський);

[Xристина:] Потім із Корчів чоловік був, отой, що корова пропала у нього. Показував од вас цидулку (С. Васильченко);

Зоня завжди мала “когось”, хто коло неї упадав, писав любовні цидулки, підкидав крадькома квіти з чужого городу (Ірина Вільде);

Сходку скликали, обносячи знак. Іноді це був перстень із цеховою печаткою, іноді – так звана цеха, металева дощечка з цеховим гербом у скриньці, куди клали, крім цехи, цидулку про день і час зборів (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. цидулка — циду́лка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. цидулка — циду́лка записка (ср, ст): – І що ще балакав? – А що мав балакати? Дав для тебе цидулку (Нижанківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. цидулка — -и, ж., розм. Коротенький лист; записка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цидулка — ЗАПИ́СКА (аркуш паперу, на якому що-небудь написано; коротенький лист), ПИСУ́ЛЬКА розм., ЦИДУ́ЛКА розм., ЦИДУ́ЛА розм., КВИТ заст. Я залишив на столі Христолобенку записку, що, мовляв, приїхала моя мама, то нехай пригощається гостинцями (Є.  Словник синонімів української мови
5. цидулка — ЦИДУ́ЛКА, и, ж., розм. Коротенький лист; записка. Коли ж за кілька день знов прибігла Айше і всунула в руки сірий клаптик паперу,.. руки в нього тремтіли так, що він роздер цидулку й забув про небогу (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах