цидулка
ЦИДУ́ЛКА, и, ж., розм. Коротенький лист; записка.
Коли ж за кілька день знов прибігла Айше і всунула в руки сірий клаптик паперу,.. руки в нього тремтіли так, що він роздер цидулку й забув про небогу (Коцюб., II, 1955, 157);
[Xристина:] Потім із Корчів чоловік був, отой, що корова пропала у нього. Показував од вас цидулку (Вас., III, 1960, 447);
Зоня завжди мала «когось», хто коло неї упадав, писав любовні цидулки, підкидав крадькома квіти з чужого городу (Вільде, Сестри.., 1958, 507);
Сходку скликали, обносячи знак. Іноді це був перстень із цеховою печаткою, іноді —— так звана цеха, металева дощечка з цеховим гербом у скриньці, куди клали, крім цехи, цидулку про день і час зборів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 191).
Словник української мови (СУМ-11)