цидула
ЦИДУ́ЛА, и, ж., розм. Те саме, що циду́лка.
[Мартіан (читає):] «Я жду тебе у кожну пору дня чи навіть ночі. Ти будеш як в раю. Цілую міцно тебе — так, як люблю».. Цидула гречненько зложена й не без вогню (Л. Укр., III, 1952, 273);
Загорнувши папірця, Кисачка передав його Пацьоренкові і повелів: — Збігай до Ласія, передай оцю цидулу (Збан., Переджнив’я, 1960, 149).
Словник української мови (СУМ-11)