цидула

ЗАПИ́СКА (аркуш паперу, на якому що-небудь написано; коротенький лист), ПИСУ́ЛЬКА розм., ЦИДУ́ЛКА розм., ЦИДУ́ЛА розм., КВИТ заст. Я залишив на столі Христолобенку записку, що, мовляв, приїхала моя мама, то нехай пригощається гостинцями (Є. Гуцало); Він подав ту писульку Левкові і, ставши збоку, чекав, що скаже отаман (І. Цюпа); — Так я вас уже прошу: черкніть йому цидулу, будьте ласкаві (І. Рябокляч); — Коли хоч, я напишу до його квит, дам тобі до рук, і він тебе прийме (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. цидула — циду́ла іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. цидула — ЦИДУ́ЛА, и, ж., розм. Те саме, що циду́лка. [Мартіан (читає):] “Я жду тебе у кожну пору дня чи навіть ночі. Ти будеш як в раю. Цілую міцно тебе – так , як я люблю”..  Словник української мови у 20 томах
3. цидула — Документ, запис  Словник застарілих та маловживаних слів
4. цидула — -и, ж., розм. Те саме, що цидулка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. цидула — ЦИДУ́ЛА, и, ж., розм. Те саме, що циду́лка. [Мартіан (читає):] «Я жду тебе у кожну пору дня чи навіть ночі. Ти будеш як в раю. Цілую міцно тебе — так, як люблю».. Цидула гречненько зложена й не без вогню (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах