цикада
ЦИКА́ДА, и, ж.
1. Те саме, що цика́дка.
Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в'яне, жовкне... Спів цикади дзвінкий перейшов в тихий свист – хутко вмовкне... (Леся Українка);
Несамовито цокотіли цикади (О. Донченко);
* У порівн. – Іду на аеродром... Тихо, всі в розгоні, лише де-не-де літаки, як цикади, дрімають по степу (О. Гончар);
Сузір'я яблук світяться крізь листья. На лаві темний силует Старого. Він западає в морок. Сходить місяць. Бринять у тиші пилочки цикад (Л. Костенко).
2. мн. цика́ди, а́д. Те саме, що цика́дкові.
Цикади – стародавні жителі Землі. Ці комахи існували вже 275 мільйонів років тому (з газ.);
* У порівн. Ніната зацокала язиком, ніби цикада (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)