цикута
ЦИКУ́ТА, и, ж.
Трав'яниста багаторічна отруйна рослина родини зонтичних, яка росте біля води; болиголов; вех.
Небезпеку для здоров'я людини являє собою і отруйний вех, або так звана цикута, що росте на болотах і берегах водойм, у вологих місцях. У народі його ще називають інколи вовчим молоком (з наук. літ.);
// Гірка отрута, виготовлена з цієї рослини.
Якщо він не захотів випити келиха з цикутою, треба зробити келих з його черепа (С. Скляренко);
* Образно. Подія кожна, кожна новина, Мов гостре лезо, ранять мою душу. Невже цикуту роздумів до дна Всю, по краплині, випити я змушу? (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)