цикута
ЦИКУ́ТА, и, ж. Трав’яниста багаторічна отруйна рослина родини зонтичних, яка росте біля води; вех.
Небезпеку для здоров’я людини являє собою і отруйний вех, або так звана цикута, що росте на болотах і берегах водойм, у вологих місцях. У народі його ще називають інколи вовчим молоком (Хлібороб Укр., 6, 1967, 39);
// Отрута, виготовлена з цієї рослини.
*Образно. Подія кожна, кожна новина, Мов гостре лезо, ранять мою душу. Невже цикуту роздумів до дна Всю, по краплині, випити я змушу? (Дмит., Осінь.., 1959, 42).
Словник української мови (СУМ-11)