цилюрик

ЦИЛЮ́РИК, а, ч., заст. Цирульник.

Як оглядів цилюрик Марусю, та аж зацмокав. Став її розпитувати, де саме і як у неї болить? (Кв.-Осн., II, 1956, 83).

Значення в інших словниках

1. цилюрик — цилю́рик іменник чоловічого роду, істота розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. цилюрик — ЦИЛЮ́РИК, а, ч., заст. Цирульник. Як оглядів цилюрик Марусю, та аж зацмокав. Став її розпитувати, де саме і як у неї болить? (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник української мови у 20 томах
3. цилюрик — -а, ч., заст. Цирульник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цилюрик — ПЕРУКА́Р (майстер, який підстригає, завиває, фарбує і т. ін. волосся, голить чоловіків), СТРИЖІ́Й заст., жарт., ФРИЗЕ́Р діал.; ГОЛЯ́Р заст., ГОЛІ́Й заст., КАУФЕ́Р (КУАФЕР) заст. (майстер, який голив та підстригав чоловіків); ЦИРУ́ЛЬНИК заст.  Словник синонімів української мови
5. цилюрик — Цилю́рик, -ка м. Цырюльникъ. Федьк.  Словник української мови Грінченка