цикута —
(росл.) болиголов
Словник чужослів Павло Штепа
цикута —
цику́та іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
цикута —
ЦИКУ́ТА, и, ж. Трав'яниста багаторічна отруйна рослина родини зонтичних, яка росте біля води; болиголов; вех. Небезпеку для здоров'я людини являє собою і отруйний вех, або так звана цикута, що росте на болотах і берегах водойм, у вологих місцях.
Словник української мови у 20 томах
цикута —
-и, ж. Трав'яниста багаторічна отруйна рослина родини зонтичних, яка росте біля води; вех. || Отрута, виготовлена з цієї рослини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цикута —
цику́та (лат. cicuta) рід багаторічних трав’янистих рослин родини зонтичних. Поширені переважно в Північній Америці. В СРСР один вид – Ц. отруйна, що містить смолисту отруйну речовину – цикутотоксии.
Словник іншомовних слів Мельничука
цикута —
Дуже отруйна (містить смолисту отруйну речовину цикутотоксин) кореневищна рослина родини зонтичних; вис. до 1,2 м; листки перисті, квітки білі, зібрані в зонтики; в Україні 1 вид — ц. отруйна; росте на мокрих луках, берегах водойм.
Універсальний словник-енциклопедія
цикута —
ЦИКУ́ТА бот., ВЕХ, ВІХА́.
Словник синонімів української мови
цикута —
ЦИКУ́ТА, и, ж. Трав’яниста багаторічна отруйна рослина родини зонтичних, яка росте біля води; вех. Небезпеку для здоров’я людини являє собою і отруйний вех, або так звана цикута, що росте на болотах і берегах водойм, у вологих місцях.
Словник української мови в 11 томах