цинга
ЦИНГА́, и́, ж.
Захворювання людини, спричинюване недостатньою кількістю в їжі вітамінів, що виражається в загальній кволості, кровоточивості та набряклості ясен і т. ін.; скорбут,.
До всього того треба було ще й занедужать, восени мучив мене ревматизм – а тепер цинга (Т. Шевченко);
– Коні і врятували нас, а то не довго б просиділи в горах. Але скоро не стало не тільки м'яса, а й хліба. Прикинулась цинга, потім голодний тиф (П. Панч);
Непомітно підстерегла мене тяжка хвороба – цинга, один за одним почали випадати зуби (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)