цинкований
ЦИНКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до цинкува́ти.
2. у знач. прикм. Покритий цинком; оцинкований.
Всі теслі й столяри з села та околиці будували зайдам-легіонерам чепурні хати під цинкованою бляхою (П. Козланюк);
Воскресла ферма гомінка, видзвонює сріблом: заграли струни молока цинкованим відром (І. Гончаренко).
Словник української мови (СУМ-20)