цинкований
ЦИНКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до цинкува́ти.
2. у знач. прикм. Покритий цинком; оцинкований.
Всі теслі й столяри з села та околиці будували зайдам-легіонерам чепурні хати під цинкованою бляхою (Козл., Ю. Крук, 1957, 441);
Воскресла ферма гомінка, видзвонює сріблом: заграли струни молока цинкованим відром (Гонч., Вибр., 1959, 343).
Словник української мови (СУМ-11)