циркач
ЦИРКА́Ч, а́, ч., розм.
Артист цирку.
Колись він бачив циркача, який тягав з усіх кишень гроші, хоч він їх туди й не клав (Ю. Збанацький);
Шеф іноді дивився на наші вправи, виказуючи знання спорту. Чорт же його відав, що він був свого часу циркачем і навіть влаштовував змагання атлетів! (Ю. Яновський);
* У порівн. Помбух, як добрий циркач, пірнув пухленькими руками у ворохи і подав головбухові книгу (Іван Ле);
// перен. Спритна людина, здатна на будь-які витівки.
Словник української мови (СУМ-20)