циркач

ЦИРКА́Ч, а́, ч., розм. Артист цирку.

Колись він бачив циркача, який тягав з усіх кишень гроші, хоч він їх туди й не клав (Збан., Курил. о-ви, 1963, 21);

Шеф іноді дивився на наші вправи, виказуючи знання спорту. Чорт же його відав, що він був свого часу циркачем і навіть влаштовував змагання атлетів! (Ю. Янов., II, 1954, 23);

*У порівн. Помбух, як добрий циркач, пірнув пухленькими руками у ворохи і подав головбухові книгу (Ле, Міжгір’я, 1953, 175);

// перен. Спритна людина, здатна на будь-які витівки.

Значення в інших словниках

1. циркач — цирка́ч іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. циркач — ЦИРКА́Ч, а́, ч., розм. Артист цирку. Колись він бачив циркача, який тягав з усіх кишень гроші, хоч він їх туди й не клав (Ю. Збанацький); Шеф іноді дивився на наші вправи, виказуючи знання спорту.  Словник української мови у 20 томах
3. циркач — -а, ч., розм. Артист цирку. || перен. Спритна людина, здатна на будь-які витівки.  Великий тлумачний словник сучасної мови