циркуляр
ЦИРКУЛЯ́Р, а, ч.
Письмове розпорядження, наказ директивного характеру, що його надсилають підвідомчим установам або підлеглим службовим особам; обіжник.
– Написав [віце-губернатор] циркуляра, щоб ми .. збирали всякі відомості про те, як живуть малороси, які у їх звичаї (Панас Мирний);
– Приходжу ближче, народу купа, а возний усередині вичитує циркуляр із губернії: панам за панщину призначена заплата (І. Франко);
Валуєвський циркуляр 1863 року про заборону друкувати книги і журнали українською мовою не дав тих результатів, яких чекав царський уряд (з наук. літ.);
– Який там секрет?! Це й тебе стосується, – відповів Євген Панасович, вдивляючись в листочок цигаркового паперу, густо подзьобаний чорним ряботінням літер друкарської машинки. – Це ніби циркуляр з губполітосвіти, щоб розгортали серед населення роботу (В. Речмедін);
* Образно. [Валя:] Даню, ти що – дратуєшся зі мною? Думаєш, Валя – якийсь циркуляр? Ходяча резолюція? (Ю. Мокрієв);
// заст. Послання, звернення.
[Селім:] Я вже заготував циркуляр до крамарів про пожертвування цукерок на користь дітей селян неврожайних округів (Виймає папірець). Прочитайте. [Зоя:] Навіщо? Нехай уже вони читають, а я підпишу... Тут усе написано? (В. Самійленко).
△ (1) Валу́євський циркуля́р, іст. – таємне розпорядження уряду царської Росії, видане у липні 1863 року, про заборону друкування літератури українською мовою.
Валуєвський циркуляр “призупиняв” видання релігійної та навчальної літератури українською мовою (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)