цмок

ЦМОК¹, ЦМОК-ЦМО́К, виг., розм.

1. Звуконаслідування, що означає уривчастий звук від хлюпання, смоктання, поцілунку і т. ін.

Радість, радість у корови Лиски – Народився в неї син – бичок. Молоко він п'є уже із миски І так смішно цмокає: “Цмок-цмок” (М. Познанська).

2. Уживається як присудок за знач. цмо́кати і цмо́кнути.

Він мерщій рукою квітку Витяг з пазухи й віддав Та у тую саму мітку Цмок її – й поцілував! (Я. Щоголів);

– Їй-богу, правду кажу, – цілуються: є такий французький танець – як скомандує один, то всі дами кидаються на шию своїм кавалерам та цмок їх у губи! – сказав Казанцев (І. Нечуй-Левицький);

По обіді з третьої різи біжить стернею смуглява дівчина .. – Здорова, Настуню! – Прибігла, обнялися. Цмок, цмок... (С. Васильченко).

ЦМОК², а, ч.

1. розм. Те саме, що поцілу́нок.

– Захоч – і вродиться все зразу .. За твій смачний і ласий цмок... Сказавши, стиснув так Юнону, Що трохи не скотились з трону, А тільки Зевс набив висок (І. Котляревський);

Цмок його вийшов ще гучніший, ніж у його секретарки: професор давно забув цілуватись (Ю. Смолич).

2. заст. Помпа, смок.

Значення в інших словниках

1. цмок — цмок 1 вигук незмінювана словникова одиниця розм. цмок 2 іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. цмок — I цмок-цмок, виг., розм. 1》 Звуконаслідування, що означає уривчастий звук від хлюпання. 2》 Уживається як присудок за знач. цмокати і цмокнути. II -а, ч. 1》 розм. Те саме, що поцілунок. 2》 заст. Насос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. цмок — ПОЦІЛУ́НОК (дотик губами як вияв любові, ласки; звук, що супроводжує такий дотик), ЦІЛУ́НОК, ЦМОК розм., БЕЗЕ́ заст., жарт. Гризельда почутила на руці гарячі, як огонь, уста. Той поцілунок неначе впік її в руку (І.  Словник синонімів української мови
4. цмок — ЦМОК¹, ЦМОК-ЦМО́К, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає уривчастий звук від хлюпання. Радість, радість у корови Лиски — Народився в неї син — бичок. Молоко він п’є уже із миски І так смішно цмокає: «Цмок-цмок» (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 57).  Словник української мови в 11 томах
5. цмок — I. Цмок, -ка м. 1) = смок. 2) Радуга (согласно повѣрью, по которому радуга тянетъ изъ морей, рѣкъ и озеръ воду, необходимую для дождя). Чуб. I. 26. 3) Поцѣлуй. Захоч — і вродиться все зразу, все в світі жде твого приказу за твій смачний і ласий цмок.  Словник української мови Грінченка