цмулити
ЦМУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., що і без прям. дод., розм.
З насолодою пити, смоктати.
А чорниця п'є – не нап'ється. – Вона, мабуть, вже цілісіньке відерце вицмулила, – кажу, – та все цмулить (Марко Вовчок);
Як же внесли з комори горілки, Кирило Тур, замість щоб шановати [шанувати] гостя, узяв боклагу да й почав цмулити з неї, як воду (П. Куліш);
Хлопці мовчки цмулили калганівку, смалили сигарети (Ю. Мушкетик);
// Курити, смоктати (люльку, цигарку).
Словник української мови (СУМ-20)