цокотіння
ЦОКОТІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. цокоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Працювали вдень і вночі. Далеко понад Дніпром чути було людські голоси, цокотіння сокир, сухі удари тесел (С. Скляренко);
Дослухаючись до цокотіння кулеметів і вибухів бомб на Печерську, на вулицях біля звичайних колодязів стояли довгі черги за водою (О. Довженко);
Берестовець звернув у провулочок. Цокотіння копит не стало чути (Л. Первомайський);
Цокає годинник у кишені .. Павло слухав те цокотіння і поволі заснув (В. Кучер);
Перекривлене, посиніле обличчя Біди, який з неймовірними зусиллями стримував цокотіння зубів, викликало б і вибух сміху і співчуття (М. Трублаїні);
Ніжне Оленине цокотіння трохи розважило Горпину (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)