цоркотіти
ЦОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., діал.
Підсил. до цо́ркати.
* Образно. Легінь схаменувся, розглянувся навколо, побачив вила із залізним держаком; ухопив їх і почав по черзі молотити старого коня і стару кобилу. Аж кістя в них цоркотіло! (В. Королевич).
Словник української мови (СУМ-20)