цоркотіти
ЦОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., діал. Підсил. до цо́ркати.
*Образно. Легінь схаменувся, розглянувся навколо, побачив вила із залізним держаком; ухопив їх і почав по черзі молотити старого коня і стару кобилу. Аж кістя в них цоркотіло! (Три золоті сл., 1968, 74).
Словник української мови (СУМ-11)