цоркотіти

Цоркотіти, -кочу, -тиш

гл.

1) Звенѣть, бренчать, брякать, звякать. Вх. Зн. 78.

2) О тетеревѣ: кричать. Ґотур цоркотит. Вх. Зн. 78.

Значення в інших словниках

1. цоркотіти — цоркоті́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. цоркотіти — ЦОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., діал. Підсил. до цо́ркати. * Образно. Легінь схаменувся, розглянувся навколо, побачив вила із залізним держаком; ухопив їх і почав по черзі молотити старого коня і стару кобилу. Аж кістя в них цоркотіло! (В. Королевич).  Словник української мови у 20 томах
3. цоркотіти — -очу, -отиш, недок., діал. Підсил. до цоркати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цоркотіти — ЦО́КАТИ (утворювати своєрідні уривчасті звуки при зіткненні твердих предметів), КЛА́ЦАТИ, ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) підсил., ЦО́РКАТИ діал., ЦОРКОТА́ТИ (ЦОРКОТІ́ТИ) підсил. діал.; ВИЦО́КУВАТИ розм. (раз у раз, часто); ТІ́КАТИ (ТИ́КАТИ) розм., ТА́КАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. цоркотіти — ЦОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., діал. Підсил. до цо́ркати. *Образно. Легінь схаменувся, розглянувся навколо, побачив вила із залізним держаком; ухопив їх і почав по черзі молотити старого коня і стару кобилу. Аж кістя в них цоркотіло! (Три золоті сл., 1968, 74).  Словник української мови в 11 томах