цоркати
Цоркати, -каю, -єш, одн. в. цоркнути, -кну, -неш
гл.
1) = цокати, цокнути. Угор.
2) Звенѣть, бренчать, брякать, брякнуть. Цоркнув замок; цоркнули шаблі. Вх. Зн. 78.
Словник української мови ГрінченкаЦоркати, -каю, -єш, одн. в. цоркнути, -кну, -неш
гл.
1) = цокати, цокнути. Угор.
2) Звенѣть, бренчать, брякать, брякнуть. Цоркнув замок; цоркнули шаблі. Вх. Зн. 78.
Словник української мови Грінченка